Карл, я ….
Не то !- гневно крикнул Мюнхгаузен.
Я…- Марта попыталась чтото сказать и
вдруг закричала что есть силы – Карл! Они
положили сырой порох !
Григорий Горин – «Тот самый Мюнхгаузен!»
Розвиток подій в процесі реалізації проекту «Управління та реконструкція полезахисних лісових смуг» визиває пересторогу та змушує, в чергове, звернутись до учасників та виконавців з рядом важливих застережень і прохань. А саме, - формувати довгострокову роботу, опиратись на набутий науковий і виробничий історичний досвід, який має в Україні часовий вимір, що найменш, у 300 років! Це зобов"язує враховувати ряд важливих чинників : технологічних, соціально-економічних, традицій та укладу життя в громадах. Та, на мій погляд, - Духовний, чи не найважливіший сьогодні ! Слід відкинути притаманне чисельним народам прислів’я «Голодні та холодні сорому не мають». Саме останнє призвело до реального стану справ, колив державі знищено до 800 тис. га захисних лісових насаджень різного призначення (включно з прияружними та придорожніми). На весну 2021 року, коли варто відзначити сторіччя з початку розгортання масштабних робіт по захисту транспортних артерій держави (квітнева 1921 р постанова Ради Народних Комісарів (РНК) –див. ПСС В.И. Ленин, т. 52) нині прогнозується чергове загострення ситуації. Тоді було розпочато створення захисних поліс на дільниці Харків – Павлоград – Синельникове – Олександрівськ (нині Запоріжжя) – Симферополь. Реформами, які продовжує «Укрзалізниця», у пошуках економії коштів, розпочато ліквідацію лінійних дистанцій по утриманню та захисту відомчих деревних насаджень… Ще одна категорія захисних поліс, котрі і сьогодні не в кращому вигляді, стає нічийною. Схоже, варто перечитати сценарій класичного кіно радянських часів – «Весілля в Малинівці». Готуйтесь, панове.
Пригнічений духовний стан виник після чергової участі в роботі дистанційного семінару - тренінгу, проведеного 14 грудня 2020 р у рамках Польової школи фермера, проведеної командою продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) "Кращі агролісомеліоративні практики. Шляхи підвищення економічної ефективності полезахисних лісових смуг".
В основу вебінару було поставлено - вивчити кращі агролісомеліоративні практики та обрати шляхи можливого підвищення економічної ефективності полезахисних лісових смуг ( текст виділено та підкреслено особисто-А.С).
Ставши учасником теоретичної частини заходу в он-лайн форматі вебінару уважно нотував провідних науковців галузі (А.С. –як не згадати українську класику - «катай Матюшо на пам’ять Гуси..») , експертів ФАО , які ознайомлювали аудиторію з передовими вітчизняними та іноземними агролісомеліоративними заходами та практиками агролісівництва.
Дві доповіді із суміжних секторів були присвячені способам отримання додаткового прибутку від лісосмуг, зокрема завдяки вирощуванню лікарських рослин (в якості як основних деревних та чагарникових порід лісосмуги, так і в міжряддях молодих дерев) та грибів (зокрема мікоризних, що сприяють росту та адаптації рослин лісосмуги до екстремальних умов):
Вирощування грибів у полезахисних лісових смугах - Олександр Джига — фермер, агроексперт у біоземлеробстві, використанні біопрепаратів і живленні рослин. Засновник ферми Sunberry Ukraine. На мій погляд – взірець родинного бізнесу з вирощування трюфелів. Справа, яку неможливо розпочинати, не пройшовши лісівничу та садову школу, знаючи, що без вирощування певних форм горіхоплідних – зазначені високовартісні гриби не зростуть ! То є вища школа, як пілотаж в авіації. Високозртратна, ризикована, глибоко наукова і копітка. Грунтово – кліматичні умови на теренах України вкрай обмежені для такої справи, на пісках та сланцевих утвореннях Півдня та Сходу, результат буде, як у Буратіно при закопуванні «сольдо». Доповідач чудово розкрив тему. Фінансова складова (сума інвестицій до 15 тис. євро на 1 га посильна далеко не кожному фермеру Буковини чи Поділля). У зазначених регіонах, з часів Габсбургів тримали у глибокій таємниці місця зростання та способи пошуку цього делікатесу. Співробітник УкрНДІЛГА, дослідник та справжній науковець, Федір Андріанович Павленко і його послідовники знались на цій справі, розвиваючи горіхівництво. Мій давній товариш з іронією розповідав про необізнаних т. з. «грибників», які скаржились – день проходили і лише 18 штук грибів, розміром з яйце, знайшли… Cкаржились, що за цей час воза опеньків могли нарізати.
Вірю, цей чудовий напрямок агродіяльності може і буде розвиватись в Україні. Але не в полезахисному лісорозведенні, як джерело компенсації витрат. Піде у небуття період обвальної клептоманії, земельного «дерибану», а головне – військової бійні ! Стане реальним доступ до кредитного ресурсу, а збагатілі українці зможуть замовляти у ресторації вишукані страви з трюфелями. Буковинськими чи Подільськими, білими або чорними. За смаком справжніх гурманів !
Таку ж змістовну та цікаву доповідь Людмили Глущенко — кандидатки біологічних наук, заступниці директора з наукової роботи Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування НААН за темою «Лікарські рослини, перспективні для вирощування в лісосмугах» було схвально сприйнято, думаю, чисельною аудиторією. У цьому сегменті – усі лісорослинні зони мають відповідні належну кількість рослин, необхідних фармації та майстрам кулінарії. Тему розкрила змістовно, логічно, доступно і послідовно, з технологічним та економічним обґрунтуванням по найбільш поширеним видам. Зацікавлені особи мають можливість отримати повну версію презентації та налагодити співпрацю з доповідачкою. На мій погляд, варто було згадати цедонію та хеномелес.
Лишається згадувати раніш набуте, але… Частково пішли у небуття бази бувшого Всесоюзного науково – дослідного інституту лікарських рослин ( ВНДІЛРу ). На щастя, вистояли найбільші ентузіасти, збережені архіви, уціліла сортова і видова бази. Вбачаю, завдяки чисельній дослідній мережі та можливості працювати на експорт. Понад пів сторіччя тому, формуючи лісонасіннєві плантації, за прикладом Вінницької ЛДС (роботи Вас. І. Білоуса) широко застосовували вирощування у міжряддях прищеплених дерев – лікарські рослини. Найбільш поширеними були звіробій та материнка. Євген Нагорний, з с. Будомакіївка довів доцільність використання полину при вирощуванні поліс з посіяного дуба. Забезпечувався режим вологості верхнього шагу ґрунту та притінення в спеку. Програмою «Ліс», затвердженою Міністром Борисом Миколайовичем Лук’яновим це було введено в практику і норму господарської діяльності. Більш того, Лубенському, Житомирському та Бориславському заводам «Спецлісмаш» доводилось держзамовлення на виготовлення механізмів для вирощування і збирання рослин та оснастки для висушування і фасування сировини. Мені доводилось щоквартально, з задоволенням і радістю, спілкуватись з конструкторами та науковцями. Селище Березотіч (ВНДІЛРу) та «Лубниспецлісмаш» мали найтісніше співробітництво, багаторазово виставляли ряд машин на Міжнародних виставках на ВДНГ бувшого СРСР і мали Дипломи за винаходи. За навісним обладнанням до самохідного тракторного шассі Т -16, розробленим для збирання ромашки лікарської та календули заявки формувались на 1,5 – 2 роки! Це мають знати, як в ФАО, так і громадськість. Обов»язково закарбувати у свідомість, не на пустому місці розвиваємо Справу ! Щодо додаткової прибутковості захисного лісорозведення слід бути вкрай обережними і чесними. Не замахуйтесь на 300 відсотків додаткового прибутку, розтиражованого в матеріалах Проєкту !
Прорахуйте обсяги необхідних капітальних інвестицій ( КІ ) не техніку для створення захисних насаджень, особливо на схилах, яругах. Розрахунки вас охолодять. Це стосується, в першу чергу, доповідачів по основних темах галузевої (прикладної ) науки. За всю історію розвитку лісозахисної Справи, роботи були дотаційними – з імперської Казни чи загальносоюзного бюджету ! Все одно, з нафтовалютних рублів чи поставок лісоматеріалів «Союзлісоекспортом», жорстко контрольованих державою ! В кінцевому підсумку –то були кошти Народу. Недодані до заробітної платні та пенсії…
Мені дуже прикро вступати в суперечку, як з давнішніми колегами, так і з молодими, перспективними науковцями. Приземліться, подивіться в люстерко, пообіцяйте собі, що правда не завжди є з медовою глазуррю. Навіть коли мед зібраний «Божими дівчатками» ( за влучним висловом пасічника Володимира Мельника) з рослин у найдосконаліших лісополосах. Це стосується авторів двох доповідей :
«Шляхи підвищення економічної ефективності полезахисних лісових смуг» Наталії Висоцької — експерти ФАО, кандидатки с-г наук, заступниці директора з наукових питань Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького;
«Перспективи розвитку агролісівництва в Україні», Василя Юхновського — доктора с-г наук, професора , професора кафедри відтворення лісів та лісових меліорацій ННІ лісового і садово-паркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України.
Щодо Наталії Юріївни – буде доречним, в чергове, згадати продовження діалогу пані Марти з Карлом : « Нехай заздрять ! У кого ще є така жінка ??» - звертався Карл до бургомістра та його оточення. Класику Г. Горіна в ФАО мають взяти за приклад. А наукова принциповість має стати ремеслом.
Проєкт буде розвиватись, тому усім небайдужим є до чого прикласти зусилля, як наукові, так і фізичні.
Мої останні поїздки по південних областях України визивають негативні емоції – занедбано довкілля і Душі. Знищено результати праці 3 чи 5 репродуктивних поколінь лісівників. Побував на Брусилівщині – такий же вигляд та занедбаність. Супроводжував міжнародну делегацію фахівців з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), до маточної плантації енергетичних рослин в Іванківському районі Київської області, поруч з родинним обійстям всесвітньо відомої Народної художниці Марії Приймаченко – усе навколо, як на макеті битви під Берестечком… Меліороване річище р. Терерів у жахливому стані. Торфовища з товщиною залягання мінералу у 3 – 5 метрів десятиріччями не обробляються.
Руїни споруд від молочнотоварних комплексів схожі на акварелі з біблійних оповідей ( див. TheCollinsAtlasofBibleHistory ). У кожному комплексі утримувалось до 1500 голів великої рогатої худоби (ВРХ). Частина прируслових ділянок була під луками та сіножатями, меліоровані площі гарантували по 1200 ц/га силосної маси. Нині, коли тваринництво знищено недолугими реформами АПК, забур’янені площі стали джерелом першочергової загрози на лише прирічним верболозам, але і його Величності Лісу. Безконтрольні випалювання згаданих площ на весні 2020 р показали себе у повній потужності, не лише на Житомирщині… Прикро, але це «вірьовки з одного вузла» - недолугості усіх гілок української Влади та знелюднених територій. Можливо занедбані меліоративні системи передати Асоціації пасічників чи лікарських рослин, в оренду, на 20 – 25 років, з корегуванням умов договорів через 5- 10 років ? Грубо порушуєш Умови – складай валізу, сплативши борги ! Чому не спробувати ?
На початку листопада цього року, в рамках Польової школи - знову Київщина: пошматовані та знищені придорожні захисні насадження, занедбані водойми та полоси карантинних бур’янів. Це вже батьківщина всесвітньо відомого Івана Козловського та Білоцерківщина ( Шамраївка ) – батьківщина не менш відомої та Народної – Таїсії Повалій… То хто МИ Є ?
Очніться, очманілі. І до Праці. З притаманною пращурам розсудливістю і терпінням. Без лементу і брехні, притаманних «буковинській Касандрі» та ще одному дописувачу «Відкритого лісу» під псевдо «лісовий інженер Михайло Іванович», який так розлого вихваляє нинішнього очільника Міністерства охорони довкілля та природних ресурсів України… Схаменіться !
Багато чого ще слід врахувати команді проекту. Залучаючи кошти Глобального фонду охорони довкілля (GEF ), варто було би залучати знатних земляків, уникаючи одіозних фігур. Досить часто, авторитет порядної Людини вагоміший за фінансові кошти. Уникати акцій, подібних до дій «Бізнес-вумен» та годівничок для птахів, які ревно підтримує та розгортає Василь Кузьович, на якого покладають надії професійні люди лісової галузі.
Варто було подякувати, одночасно назвавши показники реально виконуваних лісовою галуззю робіт, як у лісівництві так і діях для мисливського господарства, пташиного Царства. Пів століття тому, Микола Пилипович Зубанюк з лісівниками Тернопільщини яскраво показав, як утримувати здоровий ліс з птахами та комахами, без застосування хімічних засобів. Вони отримували відзнаки – кращих по СРСР та країнах Ради Економічної взаємодії у цьому складному сегменті. Працювала потужна економіка (Україна була на 5 чи 6-му місці у Европі ) з досить слабким комплексом природоохоронних засобів та технологій. Молодь цього не знає, або не бажає знати.
Нагадувати та навчати, перш за все – на вітчизняному досвіді. Саме керівнику галузі варто шукати розумного, виваженого співробітництва з усіма прошарками суспільства і відкидати шарлатанство та самохизування псевдопомічників. Варто нагадати: - … де общеє Добро в упадку, забудь отця, забудь і матку, лети повинности справлять.
А науковцям, які залучені до роботи, - в котре подавати аналітику стану Справи саме в Україні. Освічені члени спільноти, Зеппа Хольцера, - з його «Пустелею чи Раєм» ( WusteoderParadies ) пів сторіччя тому розпочали пропагувати подібне в Україні. А Мормони, вислані заради спасіння від релігійної різанини на Південь нашої держави, принесли свою культуру землеробства та управління громадою. Нагадую – то було ХVIIIсторіччя, мої шановні. За етнічними німецькими, слідували компактні поселення шведів, чехів та караїмів… Військові поселення з часів імператриці Катерини IIмали мету не лише оборонну. Заліснення невгідь та піщаних арен було їх прямим обов’язком ! Нині, у час війни, т. з. « ЗЕЛЕНКА» на слензі вояків, зберегла життя сотень, але насадження нещадно нищать снарядами, вогнем та мінують. Коли агресор відшкодує завдані збитки ? Це також важливо враховувати керівнику проекту. Пропагувати набутий досвід, аж до обміну тотемами з рослинного світу. Від Громади до Громади. Про це я пропонував минулого року керівникам Вільного Міжнародного Університету «Україна», як один з кроків міжетнічного та релігійного зближення.
Та найпринциповішим має лишатись жорстка оцінка дійсності – на створенні захисних насаджень «швидких» грошей не заробиш ! Охоронців, як у мережі «Сільпо» біля кожного стелажу, на полях не виставиш. А систему, як в Австрії чи Німеччині, де кожен усе бачить, чує та про порушення повідомить поліцію впродовж 30 секунд - в Україні назвуть жаргонно «стукачеством». Психологічний вплив громади, теж має бути врахований у «Рекомендаціях» проекту. Маю ряд технологічних зауважень, про що окрема мова. А порох маємо тримати сухим та під доброю охороною !
Продовження роздумів щодо Польової школи готую до друку.
З АНКЕТИ:
прізвище та ім'я -Cабадир Анатолій, ветеран лісової галізі. По буднях – заслужений, а по парних датах - Почесний лісівник України. За надану оцінку моєї багаторічної праці щиро вдячний колегам.
