Дерев’яне домобудування Прикарпаття та Закарпаття. Досвід століть і сучасність

СТАТЬЯ ИЗ РУБРИКИ: «ДЕРЕВЯННОЕ ДОМОСТРОЕНИЕ»

І сьогодні майстри Закарпаття при спорудженні рублених
будинків за допомогою ручного інструменту використовують
методи роботи, які прийшли до нас з глибини століть

Дяченко В. Ю., Суска А. А., Шевченко С. А.
Харківський національний технічний
університет сільського господарства
ім. Петра Василенка,
кафедра деревооброблювальних технологій
та системотехніки лісового комплексу

У Харківському національному технічному університеті сільського господарства ім. Петра Василенка вже стали традиційними студентські експедиції з дослідження традицій домобудування Прикарпаття та Закарпаття, а також вивчення сучасних технологій цього давнього мистецтва

Перша з таких експедицій відбулася у 2011 р. і охопила Львівщину та Закарпаття. Вибір саме цього регіону був невипадковим, оскільки майже половина малоповерхових будинків у ньому споруджується з деревини.

Дерев’яне домобудування є не лише сукупністю конструктивних рішень і технологічних прийомів, воно, значною мірою, є явищем культури. А для кращого розуміння тенденцій розвитку дерев’яного домобудування слід вивчити його витоки. Тому цілком природно, що передусім наші студенти побували в Музеї народної архітектури та побуту «Шевченківський гай» у передмісті Львова. Надзвичайно цікавим є історико-етнографічний підхід до створення експозиції, відповідно до якого відтворюються цілісні комплекси будівель (садиби різних соціальних прошарків), типові для історико-етнографічних зон, що склалися наприкінці ХІХ сторіччя, — Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини, Поділля та Полісся. Окремо представлені Буковина, Волинь, Львівщина та комплекс старовинної містечкової архітектури «Старе містечко».

Одними з найбільш давніх будівель музею є Миколаївська церква 1763 р. із с. Кривка та курна (тобто, без димоходу) хата 1792 р. із с. Орявчик (Центральна Бойківщина). Стіни хати складені з ялинових напівкругляків, з’єднаних у простий замок. Дах хати високий, вигнутий. Що стосується планування хати, то є певна відмінність від звичного компонування (житлове приміщення — сіни — комора). А саме, житлова частина, так звана «хижа», розташована між коморою та сіньми, що сприяє її утепленню. Як виявилося, основні горизонтальні елементи бойківських хат перебувають у співвідношенні «золотого перетину» до їх горизонтальних елементів.

Цікавими є й господарські будівлі кінця ХІХ ст. з ялинових колод, які, як вважається, значною мірою подібні тим, що зводилися за часів Київської Русі.

Окрім садиб, що складалися з хати та окремих господарських споруд, Бойківщині та Лемківщині притаманні т. зв. довгі хати, у яких житло та господарські приміщення поєднувалися в ряд під одним дахом: хата — сіні — комора — хлів — тік. На Гуцульщині поширене П-подібне планування садиб. Подібно хатам Бойківщини, житлова частина розміщується між сіньми та коморою, а з боків до них примикають піднавіс та кліть. На Гуцульщині виник і особливий тип садиби — з подвір’ям, вимощеним камінням і обнесеним огорожею, всередині якої розташовані житлові та господарські будівлі.

Рекламодатели

Партнёры

Новостная рассылка

Будьте в курсе наших последних новостей. Оформите бесплатно персональную новостную рассылку.