Фінансово-економічна криза та стан малого і середнього бізнесу

СТАТЬЯ ИЗ РУБРИКИ: «СОБЫТИЯ»

І. Галенко, к.т.н., голова Комісії з інноваційної та інвестиційної діяльності
Ради національних асоціацій товаровиробників при Кабінеті Міністрів України,
президент Асоціації твердосплавних підприємств України, м. Київ

Комітет Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва 7 листопада провів «круглий стіл» «Фінансово-економічна криза та стан малого і середнього бізнесу». У той час, коли більшість учасників говорили про зняття обмежень та регуляторів для локомотива підприємництва — малого бізнесу, автором було піднято питання про гальма у цього локомотиву. Адже прикриваючись гаслами про бізнесові «свободи» в умовах кризи, агенти імпортерів прагнуть демонтувати світлофори та КПП на шляху імпорту безробіття й перенесення тягаря кризи на країни з більш слабкою національною елітою. На деякі пропозиції вже є офіційні відповіді уряду, проте висновки має ще зробити Експертна рада профільного комітету Верховної Ради України. Та сьогодні влада гостро потребує нових ідей, тому особисті висновки читачів журналу будуть не менш важливими, ніж потуги такого далекого від їхніх проблем середовища бюрократії.

Загальний аналіз і перша реакція на кризу

Сьогодні у нас, як і у 1929 р., — криза перевиробництва. Ціни монополій надзвичайно високі, вищі за світові як номінально, так і у перерахунку на величину доходу на душу населення, а зарплати надзвичайно низькі. Як пояснював Маркс, у гонитві за можливістю вкрасти у держави або у гонитві за вигодою бюрократія й олігархи самостійно не спроможні поділитися своїми доходами з населенням. Криза ще більше зменшує платоспроможний попит, тому ще у ті далекі 20-ті роки головним рецептом Рузвельта щодо виходу з економічної кризи був не порятунок банківського сектору, а порятунок простого забутого громадянина у підніжжі економічної піраміди. Це і є базовою концепцiею та головним рецептом виходу з економічної кризи. Соціалізація капіталізму, конвергенція, посилення ролі держави, підвищення державних видатків і посилення антимонопольних заходів. Нiчого нового! Ось тільки безкорисливість президента Рузвельта будь-яку кризу подолаємо.

Сьогодні слід взяти за основу філософію мислення і дій Рузвельта щодо порятунку економіки США. В цьому контексті як один із факторів стимулювання платоспроможного попиту як приклад можна навести подані Прем’єр-Міністру України пропозиції щодо порятунку не банківської системи, а позичальника, тобто громадянина, інструментом забезпечення добробуту якого і є функціонування банківської системи, урядових установ, законодавчої гілки влади.

Враховуючи сутність діяльності банківської системи як посередника між постачальником товарів і послуг та споживачем, цілком слушним було б:

  •  «рекомендувати комерційним банкам України знизити на певний період відсоткову ставку за виданими довгостроковими іпотечними кредитами в іноземній валюті до загальноприйнятих розмірів у розвинутих країнах (4–6 % річних)»;
  •  «добровільно перевести кредити, які видані по схемі «ануїтет», на схему «стандартна» за умов зрівняння щомісячних плат за відсотками і тіла кредиту». Як відомо, ануїтет у випадку дочасної сплати передбачає скорочення терміну кредиту «колись там у майбутньому» і не стимулює дострокового погашення кредиту саме зараз під час кризи, бо не впливає на зменшення щомісячних виплат.
  • НБУ міг би посилити довіру до національної валюти, якби взяв на себе «зобов’язання продавати долари США за офіційним курсом НБУ комерційним банкам за гривні, отримані від населення при придбанні в цьому банку доларів виключно для погашення іпотечних кредитів у іноземній валюті». Таким чином, НБУ отримає додатковий канал «адресних», так би мовити «соціальних» валютних інтервенцій для стримування зростання курсу долару й уникнення спекуляцій у банківській системі, які можуть мати місце за нинішньої практики регулювання курсу. Фактично, уряд за кошти платників податків дотуватиме власне населення країни, а не прибутки комерційних банків, у т. ч. іноземних. А часткова втрата комерційними банками прибутків компенсується поверненням готівкових коштів до банківської системи для реінвестування їх у реальний сектор економіки для технологічного оновлення промисловості.

Інструментарій реагування на виклики та загрози

Отже, номінально, бізнесменам нікому подавати пропозиції, відсутній адресат, споживач суспільного інтелекту. Бо інтелект влади — це всього навсього механізм збору, зберігання, аналізу інформації, генерування управлінських рішень і контроль їх виконання. За відсутності ефективного діалогу між членами суспільства і владою подальше функціонування перетворюється у розведення бджіл: вони самі по собі, а ми самі з собою. Тому другим ключовим постулатом антикризових заходів, на наш погляд, є налагодження системного діалогу з громадянами в усіх вимірах існування та діяння влади.

У вересні 2008 р. президент Франції та голова Європейського Союзу Ніколя Саркозі закликав переглянути діючу фінансову систему світу і поступово перейти до «регульованого капіталізму». Для України, яка ситуативно фактично стала жертвою ліберальних ідей «відкритої економіки», це означає не тільки появу нових викликів і загроз її безпеці, а і зміну філософії функціонування влади. Тому говорити про перспективи держави в умовах глобалізації та глобальної кризи можна тільки за умов принципово іншого за якістю і суттю діалогу між владою і бізнесом щодо викликів і загроз країні, породжених, насамперед, внутрішніми пошуками моделі нового суспільства, адекватного потребам українського громадянина.

Сьогодні, доки уряд покладається головним чином на іноземну «технічну допомогу» та імпорт консалтингу для вирішення суто українських проблем, діалог бізнесу і влади в Україні є і буде продуктом підміни національних інтересів. Відтепер «технічна допомога» Україні не може трактуватися як допомога «демократичного відкритого суспільства» країні, що «демократизується». Тепер «технічна допомога» — це один зі способів регулювання й управління економікою України урядами інших країн.

Це питання постало на основі порівняльного аналізу роботи Ради підприємців (РП) і Ради національних асоціацій товаровиробників (РНАТ) — двох з майже 240 дорадчо-консультативних органів при Кабінеті Міністрів України й численних іноземних «дорадчих» структур. Вони впливають на «думку» чиновників, але репрезентують в діалозі зі владою і різні за складністю і суспільним наслідками групи інтересів часто одних і тих же суб’єктів господарювання, є ініціаторами протилежних за змістом законопроектів, постанов, розпоряджень.

По-перше, першочерговим напрямом діяльності РНАТ повинно бути внесення на розгляд уряду державних цільових програм пріоритетного розвитку галузей економіки України, суспільна громадська експертиза і моніторинг їх виконання, пропозицій щодо пріоритетів фінансування з відповідно до цієї норми уряд зможе припинити займатися розробкою різних довгострокових галузевих вузькоспеціалізованих програмних документів і більше приділяти уваги оперативним завданням. Сьогодні ці пропозиції відхилені урядом, бо суперечать ст. 6 Закону України від 18.3.2004 р. №1621 «Про державні цільові програми», в якому чітко визначено, що не бізнес виступає у ролі замовника державної цільової програми, а влада й уповноважені нею інституції. Тому треба буде докладати ще багато зусиль, щоб не «згори вниз», а навпаки, той, хто платить гроші, замовляв відповідні послуги влади та визначав принципи їх використання.

По-друге, в положенні про РНАТ має бути зафіксоване обов’язкове членство представників асоціацій у громадських радах профільних міністерств та державних комітетів за галузевою ознакою. Європейці комунікації підприємств з владою через асоціації вважають суспільно-корисними і називають лобізмом національних та регіональних економічних інтересів. У цьому питанні також відсутнє взаєморозуміння, бо, на думку урядовців, «участь в управлінні державними справами є правом громадянина, а не його обов’язком».

По-третє, РНАТ повинна вирішувати питання матеріально-технічного і фінансового забезпечення участі своїх членів у міжнародних комунікаціях, пов’язаних з торговими спорами, просуванням експорту вітчизняної продукції, створенням зон вільної торгівлі тощо. Проста й коротка без зустрічних пропозицій відповідь урядовців «Питання фінансового забезпечення участі членів Ради у міжнародних комунікаціях з метою просування експорту не є предметом регулювання Положення про Раду» свідчить, що нам ще далеко навіть до Африки...

Перелік актуальних проблемних питань, породжених неадекватними національним інтересам «трансформаційними перетвореннями», можна продовжувати до нескінченності. Наприклад, для безумовного дотримання Україною своїх обов’язків як країни-члена СОТ і виконання вимог Угоди TRIPS влада повинна по-новому поставитися до господарського обороту товарів, які містять об’єкти прав інтелектуальної власності. Дотримання існуючого законодавства щодо промислової власності, авторського права і суміжних прав може стати дієвим захистом внутрішнього ринку від іноземної контрафактної торгової продукції і покращити конкурентоспроможність національних товарів та їх виробників.

Посилення відповідальності влади перед споживачами в умовах економічної кризи

Завдяки політичній корупції наші підприємці отримали легітимну змогу економити на інгредієнтах, технологіях виробництва та безпеці продуктів харчування. Як свідчать результати роботи організованого 27 жовтня у Держкомпідприємництві «круглого столу» «Оцінка підприємницького середовища «Від кордону до споживача» (на прикладі ваг), така загроза для споживача посилилася в умовах економічної кризи. Аналіз ланцюга сфер відповідальності та діяльності органів влади із захисту внутрішнього ринку і споживача від неякісної, фальсифікованої та контрафактної продукції та неякісних послуг проводився на товарній групі, обіг якої контролюється протягом усіх фаз життєвого циклу не менше, ніж такий товар, як гроші. Ваги також мають серійний номер, державну реєстрацію та державний нагляд якості послуг. Водночас обговорення існуючої ситуації з фахівцями Державного комітету з контролю за цінами та МВС України виявило, що якщо в сусідній країні до йогурту випадково додадуть діоксин, то ніщо не завадить якомусь Пятницькому його купити в супермаркеті. А як дійшли висновку в МВС, ніщо не допоможе знайти канали надходження такого продукту в Україну та притягнути до відповідальності винних. Причина проста — фактично відсутнє законодавство про вiдповiдальнiсть за вивід на ринок неякісної і небезпечної продукції. Тому, повертаючись до ваг, уряд додає пенсіонерам до пенсії десять гривень, а підприємливі підприємці тут же шляхом обважування відбирають у них у підсумку сотні гривень. Для запровадження відповідальності постачальників за вивід на ринок неякісної продукції необхідно прийняти Закони України «Про загальну безпеку продукції», «Про відповідальність за дефектну продукцію», «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державний ринковий нагляд» і внести зміни та доповнення до закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, у ст. 8 п. 11 в абзаці 2 закону встановлюється вимога: «Під час продажу товару продавець зобов’язаний видавати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу». Ця вимога в законі не підтверджується санкціями й відсутня в інших законах, тому вона має суто декларативний характер і у більшості випадків не виконується. За такої «дріб’язкової прогалини», як фіксація переходу права власності або підтвердження факту купівлі, споживач не може відстоювати свої права, тому закони перетворюються в папір.

Підвищення інституційної спроможності галузевих асоціацій

У цивілізованому світі галузеві асоціації та бізнес-асоціації відіграють роль природних регуляторів ринку. Нового значення вони набули саме зараз, коли ухвалено новий Господарський кодекс, а Україна опинилася у СОТ віч-на-віч з іноземними товаровиробниками на найбільш «ліберальних умовах». Для твердосплавної галузі країни проблеми конкуренції з імпортною продукцією є одними з найгостріших. Вихід — консолідація зусиль вітчизняних виробників та пошук підтримки з боку влади. Навіть у складі Асоціації твердосплавних підприємств України без належного фінансової підтримки з боку держави підприємства виявилися не спроможними підготувати обґрунтування відповідних пропозицій:

  • до Митно-тарифної ради України щодо зміни ставок ввізного мита на вольфрамомістку сировину (скасування) та запровадження ввізного мита на готову продукцію;
  • до уряду і Держрезерву щодо створення матеріальних запасів сировини для твердосплавної підгалузі кольорової металургії;
  • до Секретаріату КМУ щодо першочергових заходів з відродження твердосплавної галузі та розробки програми підтримки твердосплавного виробництва і стимулювання внутрішнього споживання твердосплавної продукції вітчизняними великими підприємствами тощо.

Водночас сьогодні ніхто не вірить у здатність влади створити нормальні умови виробникам і тому простіше винести високотехнологічні виробництва за межі України. Проте 12 листопада під час «Загальнонаціональної наради з питань мінімізації негативного впливу економічної кризи на соціально-економічну ситуацію в Україні» Президент України проголосив курс на боротьбу з «імпортом безробіття». А це обумовлює і посилює необхідність організації діалогу з владою на більш професійних засадах.

Рекламодатели

Партнёры

Новостная рассылка

Будьте в курсе наших последних новостей. Оформите бесплатно персональную новостную рассылку.