Розвиток гірських регіонів — вимога часу!

СТАТЬЯ ИЗ РУБРИКИ: «ЛЕС И ЛЕСНАЯ ТЕХНИКА»

Коржов В. Л., перший заступник директора з наукової роботи УкрНДІгірліс,

канд. техн. наук, ст. наук. співроб.,

член-кореспондент ЛАНУ

На Всесвітньому гірському форумі, що відбувся у 2000 р. у Франції, було прийнято «Хартію гірських народів», а у 2002 р. під егідою Організації Об’єднаних Націй засновано добровільний альянс країн під назвою «Гірське Партнерство», який є платформою для спільних дій і програм, спрямованих на підвищення обізнаності в усьому світі про важливість гір і посилення політичної уваги до сталого розвитку гірських районів і добробуту їх населення, а також до збереження унікальних природних гірських ландшафтів. Сьогодні озвучені цілі стали ще більш актуальними.


Mountainous areas, which occupy more than aquarter of the earth land surface, play an important regulatory role and are characterized by huge reserves of natural resources. At the same time, the difficult natural conditions of mountainous regions affect the well-being of their inhabitants.

The article emphasizes the importance and significance of the mountain ecosystem and the need to take measures to increase the quality of life of the population of mountain areas and preserve their ecosystems. The information on the activity of the international alliance Mountain Partnership in the direction of ensuring sustainable mountain development is given.


Гірські території становлять 27 % поверхні Землі та є місцем проживання для 15 % населення планети, з яких 91 % є жителями країн, що розвиваються. За орієнтовними оцінками, з гір отримують 60– 80 % світових обсягів прісної води, яка використовується в процесі людської діяльності. Гори відіграють вкрай важливу природорегулюючу роль і відзначаються величезними запасами природних ресурсів, перш за все — унікальним ландшафтним і біологічним різноманіттям, а також самобутньою культурою та традиціями місцевого населення. Тут наявна чверть світового наземного біорізноманіття, а також зберігаються генетичні ресурси, які важливі для життя рослинних культур і порід тварин, адаптованих до місцевих умов. Ліси покривають 40 % гірських територій. У горах розташовано майже 60 % усіх біосферних територій і 30 % об’єктів Всесвітньої спадщини. 15–20 % усіх туристичних маршрутів прокладено по гірських масивах планети. Однак надзвичайно складні природні умови гірських регіонів суттєво впливають на рівень матеріального добробуту їх мешканців, для яких відсутні можливості широкого вибору форм і видів зайнятості. Тому більшість гірських народів належать до категорії найбідніших у світі (в країнах, що розвиваються, більшість населення живе за межею бідності, а кожна третя людина має обмежений доступ до харчових продуктів). Зменшення площ лісів, неефективне користування надрами та туристичним потенціалом, нестійке ведення сільського господарства та зростання чисельності населення ставлять під загрозу наявні засоби існування, призводять до зростання ерозії й опустелювання, загрожують знищенням біорізноманіття.

Вищенаведені чинники можуть спричинити за собою такі лиха, як повені та зсуви. Крім того, гірські екосистеми є вкрай вразливими в теперішній час інтенсивних кліматичних змін, одним із негативних факторів яких є швидке танення льодовиків, що має далекосяжні та потенційно руйнівні наслідки. При цьому необхідно відмітити, що місцеві громади володіють традиційними знаннями про раціональні практики управління та підвищення стійкості вразливих гірських екосистем, але їхні голоси часто залишаються непочутими.

Особливості гірських екосистем, їх надзвичайну важливість та вплив на суспільний розвиток почали визнавати в другій половині 19 століття, коли кілька країн альпійського регіону (починаючи з Баварії та Австрії в 1852 р.) прийняли закони щодо регулювання та обмеження лісокористування. На початку 20 століття естетичні та біорізноманітні цінності гір визнавалися шляхом створення національних парків, спочатку у Швеції (з 1909 р.), у 1910‑х роках в Іспанії та Швейцарії; в 1920‑х роках в Італії; в 1930‑х роках у Болгарії, Греції, Польщі та Румунії. Важливість підтримки економічно активного населення в гірських районах була закріплена у швейцарському законодавстві з 1920‑х років, у конституції Італії — з 1946 р., у законодавстві Австрії та Франції — від 1960‑х років.

Скелі Довбуша

Одним із перших, прийнятих на світовому рівні, документів щодо гірських територій став «Порядок денний на 21 сторіччя», ухвалений Конференцією ООН з довкілля та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992). У ньому найбільш повно викладено ситуацію в гірських регіонах та окреслено підходи до їх розвитку. Відмічено, що загалом для гірських територій характерним є відтік населення, вищий рівень бідності, втрата населенням навичок господарювання в горах з мінімальним навантаженням на екосистему, а отже, збільшення навантаження на досить чутливі до зовнішнього впливу гірські екосистеми, що веде до їх деградації. Зсуви ґрунту, надмірні руйнівні повені, лісові пожежі, руйнація дорожньої інфраструктури є індикаторами такої деградації екосистем. Особливо небезпечним не тільки для гірського населення, але й навколишніх рівнин є деградація гірських територій у зонах формування водозаборів. Тому для вирішення проблеми балансування інтересів зростання якості життя населення гірських територій і збереження екосистем прийнято ряд рекомендацій для національних урядів стосовно того, яку політику щодо гір варто проводити.

Хартія гірських народів i міжнародні конвенції

На Всесвітньому гірському форумі, що відбувся у 2000 р. у Франції, всебічно розглянуто економічні, екологічні, соціально-політичні питання розвитку гірських регіонів і прийнято «Хартію гірських народів», яка б сприяла виконанню умов, за яких гірські території повинні знайти своє місце в суспільстві. Необхідно зберегти їхню унікальність, при цьому застосовувати принципи відкритості й економічного змагання, змінивши умови торгівлі на свою користь, а також зберегти контроль за станом довкілля й управління природними ресурсами.

На теперішній час чинними є низка міжнародних конвенцій локального характеру. До них залучені країни, регіони яких розташовані на певних гірських масивах. Зокрема, це Альпійська конвенція (1989), Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат (2003), Центрально-Азійська гірська хартія (2002), які оформлені міжнародними договорами. Такі договори містять домовленості між конкретними державами щодо реалізації своєї політики на гірських територіях на основі збалансованості та сталості. Для України важливою є Карпатська конвенція, виконання завдань якої, крім інших важливих аспектів, сприяє входженню нашої держави в ЄС.

«Гірське Партнерство» на сторожі інтересів мешканців гір

Окремо потрібно відмітити добровільний альянс партнерів Організації Об’єднаних Націй під назвою «Гірське Партнерство», основна мета якого — покращення життя гірських народів і захист гірського середовища в усьому світі. Членами цього альянсу, заснованого у 2002 р., є понад 400 урядів, міжурядових організацій, громадських і приватних організацій і субнаціональних органів влади. Повний список членів альянсу можна знайти за посиланням: www.mountainpartnership.org/members  

Члени «Гірського Партнерства» сповідують такі положення: на планеті Земля питанням сталого гірського розвитку приділяється підвищена увага громадськості та приватного сектора; обов’язковим є дотримання взятих на себе зобов’язань і принципів прихильності; у гірські регіони направляються інвестиції. Альянс є платформою для спільних дій і програм, спрямованих на вирішення проблем, що стоять перед гірськими регіонами. Для цього використовуються багаточисельні та різноманітні ресурси, знання, інформація та досвід своїх членів, щоб стимулювати конкретні ініціативи на всіх рівнях, які забезпечуватимуть покращення якості життя та середовища в гірських регіонах світу. Члени альянсу об’єднують свої зусилля для просування, сприяння процесам колективного розв’язання проблем і реалізації конкретних ініціатив на національному, регіональному та міжнародному рівнях, а також для підвищення обізнаності про ті виклики, які стоять перед гірськими народами та гірськими екосистемами. Нижче наведено основні напрямки діяльності «Гірського Партнерства».

Підвищення рівня знань щодо проблем гірських регіонів у світі:

  • проведення міжнародних заходів на глобальному рівні для залучення уваги до проблем гір;
  • забезпечення включення питань сталого розвитку гірських районів до порядку денного глобальних, регіональних, національних і політичних заходів;
  • розробка документів з конкретних питань чи ключових ідей, а також для звітів ООН.

Просування спільних проєктів:

  • надання інформації про конкурси проєктів та можливості фінансування;
  • створення сприятливих умов для розвитку співпраці між членами Партнерства;
  • надання підтримки членам альянсу для розробки спільних пропозицій і проєктів.

Обмін знаннями:

  • випуск технічних видань, адміністрування вебсайту, підготовка брошур, відеоматеріалів та розсилка новин;
  • проведення досліджень, аналіз їх результатів для підготовки доказів і аргументів;
  • сприяння розвитку комунікацій між членами співтовариства.

Зміцнення потенціалу:

  • проведення щорічних курсів Міжнародної програми з наукових досліджень і професійної підготовки в напрямку невиснажливого використання гірських районів;
  • заохочення передачі нових знань і технологій між членами Партнерства;
  • організація практичних семінарів і навчальних заходів.

Детальніше дізнатися про роботу «Гірського Партнерства» можна на сайті www.mountainpartnership.org/our-work

Діяльність альянсу координується його Секретаріатом, що працює під егідою Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) і фінансується Міністерством закордонних справ Італії та Швейцарською Агенцією з розвитку та співробітництва. Секретаріат виступає об’єктом, що поєднує установи та діяльність у галузі сталого гірського розвитку для забезпечення більшої участі, узгодженості та впливу. Його робота також спрямована на підвищення обізнаності в усьому світі про важливість гір і посилення політичної уваги до сталого розвитку гірських районів і добробуту їх населення.

Секретаріат «Гірського Партнерства» отримує підтримку від урядів Італії, Швейцарії та Андорри, а також ФАО. Крім цього, функціонує Керівний комітет альянсу, який сприяє реалізації програми гірського партнерства, контролює підготовку чотирирічної стратегії та дворічного плану роботи.

Керівний комітет, що складається із 17 осіб, обирають на чотирирічний термін. Його члени збираються щороку та обирають голову та заступників голови. Керівний комітет контролює роботу Секретаріату, виконання заходів «Гірської програми» та досягнення і вплив відповідних виборчих груп. «Гірське Партнерство» відкрите для нових членів, які відповідають певним критеріям і готові сприяти досягненню місії цього альянсу.

Форма заявки може бути отримана за посиланням: http://www.fao.org/mountain-partnership/members/membership-criteria/en/

Зустріч членов Секретаріату «Гірського Партнерства» із представниками від Грузії й України

Нещодавно в режимі відеоконференції відбулася зустріч відповідальних працівників Секретаріату «Гірського Партнерства» із представниками від Грузії (керівник фракції Зелених грузинського парламенту Мераб Шарабідзе) та України (перший заступник директора з наукової роботи УкрНДІгірліс Володимир Коржов). Порядок денний зустрічі включав питання оновлення діяльності гірського партнерства (адвокація, розбудова спроможності, спільні ініціативи) вищезгаданих країн; можливості підвищення популярності гірських територій у заходах високого рівня; шляхи покращення підтримки від урядових структур і необхідні подальші кроки. Керівник програми Rosalaura Romeo на цій зустрічі виступила із презентацією «The Mountain Partnership». Було досягнуто домовленості стосовно розширення співпраці в рамках альянсу «Гірське Партнерство» із залученням від країн ширшого кола представників (на політичному, урядовому, галузевому рівнях).

Стаття підготовлена з використанням публікацій зарубіжних і вітчизняних авторів.

Рекламодатели

Партнёры

Новостная рассылка

Будьте в курсе наших последних новостей. Оформите бесплатно персональную новостную рассылку.