Володимир Лужняк
Здавалося б, це питання риторичне, і відповідь на нього однозначна — так, головна ергономіка. Проте, як це буває в багатьох випадках, усе, що видається очевидним, насправді стає доволі непростим, коли починати заглиблюватися в деталі.
Щоб конкретизувати тему, про яку йтиме мова, одразу зазначу, що в цій статті розглянемо не проєктування кухні в цілому, оскільки це дуже велика тема, а лише момент, пов’язаний із визначенням висоти робочої поверхні, себто — стільниці.
У серійному виробництві із тими чи іншими параметрами меблів, зокрема кухонних, усе зрозуміло — є певні стандарти чи технічні умови, котрих виробники дотримуються. Ці стандартизовані параметри розроблені із урахуванням найтиповіших антропометричних даних мешканців певного регіону.
Але як бути при індивідуальному виробництві кухонь (особливо в середньому та преміальному ціновому сегментах)? Тут усі деталі проробляють індивідуально під кожного замовника. На етапі проєктування по кілька разів змінюють габарити модулів, їх розташування, внутрішнє наповнення тощо. Простіше кажучи, усе робиться для того, щоб нова кухня була максимально зручна в користуванні для господині (а можливо, й господаря).
Саме тут на перше місце виходить ергономіка — наука, яка комплексно вивчає особливості діяльності людини в системі «людина — предмет — середовище» і покликана зробити цю діяльність максимально зручною та ефективною виходячи з фізичних і психічних особливостей людини. Для прикладу, якщо її зріст 170 см, то ставити/знімати речі із полички на висоті 210 см без додаткових пристосувань буде дуже важко.
Тож, коли проєктування кухні виконують на індивідуальне замовлення й усе роблять для зручності клієнта, то і висоту робочої поверхні також можна «підігнати» під майбутнього користувача. Тим паче, рекомендації, як це зробити правильно з точки зору ергономіки — загальнодоступні.
Висота робочої поверхні кухні залежить від зросту того, хто нею користується. Щоб висота була оптимальною, ергономіка рекомендує такий алгоритм:
Наприклад, якщо отримали результат 1000 мм, то зручною в користуванні буде висота робочої поверхні в діапазоні від 850 до 900 мм. І саме тут з’являється величезний підводний камінь, який змушує жертвувати одними параметрами на користь інших. Цей підводний камінь має дуже конкретне ім’я — вбудована посудомийна машина.
Давайте трішки детальніше опишемо конструктивні особливості кухні (її нижньої частини) для господині із параметрами, наведеними у прикладі:
Отже, якщо ми все проєктуємо індивідуально під клієнта та ергономіка головна, то перший пункт (висота робочої поверхні) приймаємо як основний. Відштовхуючись від нього, проводимо всі подальші розрахунки та проєктування нижніх кухонних тумб.
Свідомо приймемо для роботи верхнє розрахункове значення висоти робочої поверхні. У такому випадку висота нижніх кухонних тумб над рівнем підлоги становитиме 862 мм (900 – 38 = 862).
Тепер поговоримо про профільні приховані ручки типу GOLA (в контексті не дизайнерських і функціональних характеристик, а конструктивних).
Вони бувають двох типів: L-подібна та С-подібна. Другу в нижніх кухонних тумбах використовують здебільшого між шухлядами, і для нас вона зараз нецікава. L-подібний профіль встановлюють зверху тумб під стільницею. Його функціональне призначення — забезпечення можливості відкривання верхніх шухляд і всіх дверцят (у тому числі й посудомийної машини). Висота такого профілю в різних виробників різна, проте найчастіше вона перебуває в діапазоні від 53 до 58 мм. Є варіант, коли замість L-подібного профілю використовують спеціальний С-подібний. Висота останнього 48,7 мм. Така заміна L-подібного профілю на спеціальний С-подібний здебільшого не є типовим рішенням, але для нашого випадку останній цікавий тим, що в нього найменше значення висоти.
Із типом прихованої профільної ручки ми визначилися. Тепер можемо розрахувати відстань від підлоги до С-профілю. Для цього від прийнятої розрахункової висоти робочої поверхні віднімаємо товщину стільниці та висоту профільної ручки: 900 – 38 – 49 = 813 мм. Якщо ж скористатися типовим рішенням і використати L-подібну профільну ручку висотою 53 мм, то отримаємо ще менше значення, а саме: 900 – 38 – 53 = 809 мм.
Тут ми підходимо до найцікавішого моменту — місця для вбудованої посудомийної машини.
Як правило, щоб вбудувати цю машину, мінімальна висота тумби під неї має бути 820 мм. Саме такою є висота корпусу посудомийки. Збільшити цей параметр доволі просто — достатньо підкрутити регульовані ніжки, а ось зменшити — неможливо (варіанти підрізати корпус чи піддовбати підлогу не розглядаємо). Очевидно, що посудомийка висотою 820 мм не влізе в кухню, де просвіт для неї становить 809 чи 813 мм.
Можливо, є посудомийки меншої висоти? Так, такі мийки справді існують. У деяких моделей мінімальна висота відведеного для них місця дорівнює 815 мм. Проте це все одно більше за 813 мм. Зауважте, що ми свідомо взяли для розрахунків максимальне значення висоти відповідно до вимог ергономіки й отримали результат, що потрібно шукати компроміс між посудомийкою та профільними ручками. Найпростіше рішення в цій ситуації — збільшити висоту робочої поверхня на 2 мм і попередити про це замовника.
Але що робити, коли замовник наполягає на робочій поверхні заввишки 880 мм і L-подібних профільних ручках? У такому випадку простим компромісом не обійтися, адже коли бракує 26 мм висоти, то це не те саме, що бракує 2 мм. (Висота простору для посудомийки в цьому випадку 880 – 38 – 53 = 789 мм, а різниця між висотою корпусу та проєктного простору становить 815 – 789 = 26 мм.)
Виходить парадоксальна ситуація: ергономіка зайшла в безкомпромісний конфлікт із функціональністю, яку вона покликана поліпшувати, але в цьому випадку погіршує її, оскільки спонукає до відмови від вбудованої посудомийної машини.
Якщо ж прийняти рішення на користь функціональності, то доведеться пожертвувати ергономікою. Мінімальна висота робочої поверхні в цьому випадку сягне 906 мм (815 + 53 + 38 = 815), замість запланованих 880 мм.
Вибір і справді нелегкий: посудомийка чи ергономіка?
Можна відмовитися від використання профільних ручок у нижніх кухонних модулях і перейти на варіант класичних чи торцевих. При такому рішенні легко задовольнити вимоги ергономіки та функціональності. Щоправда, доведеться пожертвувати початковим дизайном і ще трішки функціональністю (функціонування профільних ручок дещо інше, ніж у класичних чи торцевих).
А як бути у випадку, коли замовник хоче «дива» — залишити профільні ручки, бо дизайн — то важливо; вбудувати посудомийну машину, бо це суперзручно; зберегти висоту робочої поверхні 880 мм, бо це ергономічно?
У проєктуванні кухонних меблів «дива» не буває, бо воно, проєктування, базується на математиці, а вона наука точна. Проте, якщо дуже сильно хочеться, то певні хитрощі все ж таки є. У нашому випадку, щоб задовольнити всі вимоги «дива», слід використати стільницю меншої товщини. Мінімальна товщина стільниць із HPL (High Press Laminate — ламінат високого тиску) — 12 мм. Застосувавши таку стільницю, ми максимально задовольняємо вимоги замовника: є вбудована посудомийна машина; є приховані профільні ручки; витримано задану висоту робочої поверхні (815 + 53 + 12 = 880 мм); максимально збережено початковий дизайн кухні. Усе складається надто добре, щоб не було славнозвісного «АЛЕ». І ложка дьогтю в цій бочці меду таки справді є — вартість стільниць із HPL чи інших матеріалів типу «штучний камінь» у рази більша вартості стільниці на основі ДСП.
Підсумовуючи все вищесказане, робимо висновок, що у процесі проєктування кухні править бал вбудована техніка (не лише посудомийка), а іншими параметрами доводиться поступатися: десь менше, а десь більше!
